Батькам.

Психологічна служба радить:

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ПІД ЧАС ВІЙНИ

- Анімаційне відео "Як підтримати свою дитину під час війни?" Переглянути

- Як вижити під час війни Переглянути

Підтримка

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Що необхідно робити батькам, щоб дитина успішно

адаптувалася до навчання у 5 класі

Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6 Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Сім батьківських заповідей

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6. Усвідомте: для дитини зроблено не все.

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

Почуйте серцем голос Вашої дитини.

Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу любов.
Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.
Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.
Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую “Забагато, задовго, зачасто”.
Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.
Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.
Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.
Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.
Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди.
Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку.
У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.
Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшої дурнички.
Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.
Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.
Надайте і мені частину відповідальності, виміряну до моєї сили і моїх можливостей.
Навчіть мене брати участь у забаві, занятті і праці.
Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життя і його труднощами.
Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також “як” і “чому”.
Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.
Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.
Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.
Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.
Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.
Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.
Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.
Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий.

6 ПОРАД БАТЬКАМ, ЩОБ ЇХНЯ ДИТИНА НЕ СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ В ШКОЛІ

1. Пам’ятайте: дитина не може впоратися з булінгом самостійно! Діти зазвичай не розповідають про насилля батькам, тому важливо навчитися розпізнавати ознаки булінгу.

2. Щодня розмовляти з дитиною про її справи в школі. Це кілька хвилин на день про те, як і з ким дитина проводить час у школі, що відбувається дорогою додому тощо. За розмовою спостерігайте за настроєм дитини. За можливості відвідуйте дитину у школі, зустрічайте її зі школи.

3. Розвивати здорову звичку боротьби з хуліганством і нетерпимість до залякувань. Ваші діти повинні знати, що це ненормально залякувати чи стояти осторонь, коли ображають іншого. Навчити дитину просити про допомогу дорослих і не боятися розповідати про знущання. Пояснити, що вам (батькам) можна довіряти і ви допоможете у будь-якій ситуації.

4. Навчити дитину правильно користуватися Інтернетом, соціальними мережами. Пояснити, що таке кібербезпека і як протистояти кіберзалякуванню. Установити ліміт часу роботи в мережі.

5. Бути прикладом доброти і лідерства для своєї дитини. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками.

6. Якщо ваша дитина вже стала жертвою шкільного булінгу, за жодних умов не можна ігнорувати чи замовчувати виявлені факти жорстокої поведінки над дитиною. Рекомендовано повідомити в усній чи письмовій формі про насилля адміністрацію навчального закладу.

ЯК ВРЯТУВАТИ ДИТИНУ ВІД КОМП’ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

1. Власний приклад

Виховуйте не тим, що говорите, а тим, як живете і що демонструєте! По можливості відкладайте свої ґаджети та згадуйте, що ще приносить вам задоволення. Чудово, якщо ваше захоплення, може бути розділене зі всією родиною! Корисно влаштовувати профілактичні вечори тиші та розмов, казок і сімейних історій. А якщо у вас ще є справжні захоплення, то сміливо залучайте своїх діток: спорт, йога, малювання, гончарство, подорожі, допомога іншим!.. Адже найкращі ліки від виникнення негараздів – це профілактика!

2. Турбуйтеся про рівень своєї психічної енергії

У кожного з нас є так званий «контейнер психічної енергії». Хороші переживання і враження наповнюють контейнер, погані – спустошують. Виснажений дорослий – кінець всьому живому. І діткам часом нічого не залишається, як ховатись у віртуальних світах. Отже – ресурси! Ресурс – це те, що саме цієї хвилини додасть вам сил і поповнить запаси вашої енергії. Є енергія – можу іти до своєї дитини, немає – шукайте сили чи спосіб її відновлення.

3. Створюйте теплий та безпечний простір

Вірте у дітей і у своє батьківство! Оберігайте, розвивайте таланти і підтримуйте індивідуальні інтереси ваших діток! Книги й статті таких авторів вам у допомогу: С.Ройз, І. Млодік, Ю.Гіппенрейтер, Л.Петрановська, Ф.Дольто, В.Сатір та інші. Читайте і розвивайтесь самі.

Якщо ми знаємо, хто ми, живемо в режимі «тут і зараз» та обізнані про психологічні особливості діток на різних вікових етапах – можемо бути надійними опорами та захисниками наших діток, вчасно розпізнати «збій системи» та адекватно відреагувати в разі необхідності!

4. Живіть та дійте з позиції довіри й поваги

Усі дітки мають право на повагу та щасливе дитинство. Отже, завдання дорослих бути такими дорослими, які можуть стати міцними контейнерами, «цілющим бульйоном», творчим середовищем, в якому хочеться рости й розвиватись. Страх, сором і провина як звичні важелі навчання та виховання мають бути трансформованими у довіру, любов і повагу! Тоді для того, щоб «відтягнути» від ґаджета, достатньо буде сказати: «А йдемо гуляти?» І наша «ґаджетова дитина» з легкістю скаже: «Так, пішли!!!». Тут допоможе живий дитячій інтерес до всього нового та цікавого. Звичайно, якщо вам не вдалося зупинити його в ранньому віці токсичними посланнями: «Не біжи, впадеш!», «Стій – забруднишся!», «Підеш туди – забере тьотя/дядя/цигани/міліціонер», «Та нащо тобі це треба», «Припини».

5. Створюйте сімейні правила й обов’язки

Створені разом ритуали, свята, правила й обов’язки можуть істотно полегшити сімейне життя та зробити його ще й класним. Так, наприклад, для створення «Правил нашої суперсімейки» кожен висловлює свої пропозиції щодо правил та обов’язків, потім з доброї волі кожен обирає те, що може виконувати. Далі все записується і «візується» підписами (наприклад: розфарбованими пальчиками рук). Правила можуть змінюватись і доповнюватись! Отже, чим більше ясності – тим менше шансів для напруги, «туману», конфліктів та пошуку «втечі».

Як боротися із залежністю від гаджетів

Поради для батьків:

створити дитині альтернативу – спорт, хобі, гуртки;
розвивати таланти і здібності дитини;
поцікавитися стосунками у школі та наявністю друзів, запрошувати цих друзів у гості, тобто заохочувати живе спілкування;
поцікавитися у класного керівника та вчителів успішністю в навчанні, адже діти можуть приховувати «погані» оцінки;
привчати дитину до суспільно корисної праці – допомоги по господарству, допомоги бабусям і дідусям, волонтерства, соціальних проектів для молоді;
обмежувати час використання та доступ до комп’ютера, планшета;
розвивати в дитини уяву і силу волі: складати разом історії та казки, обговорювати фільми, регулярно разом з дитиною займатися фізичними вправами, дбати про режим;
спілкуватися з дитиною, проводити час усією сім’єю, щоб дитина не відчувала себе самотньою;
влаштовуйте сімейні дні без гаджетів – коли всі члени сім’ї вимикають телефони і проводять час разом.

Поради для педагогів:

цікавтеся життям своїх учнів, спілкуйтеся з ними, частіше запитуйте про їхню думку щодо тих чи інших явищ та подій;
культивуйте в учнів інтерес до зовнішнього світу – світу природи, людських стосунків, соціальних подій;
говоріть з учнями про емоції та людські проблеми (особливо з підлітками), тут у пригоді стане література, художні фільми, історії з життя, казки та легенди;
надавайте учням інформацію про цікаві події для дітей і молоді, що відбуваються у вашій школі та в місті – доволі часто підлітки просто не знають, де себе подіти та чим зайняти вільний час;
проводьте рольові, ділові та ситуаційні ігри на актуальні теми: «Життя людей у майбутньому», «Безпечний інтернет», «Сучасний світ очима класика», «Порадьте, як позбутися залежності». Досить часто підлітки просто не задумуються, до чого можуть призвести необдумані дії та необережність в інтернеті. Ніколи не підходьте до цієї проблеми однобоко – обговорюйте як позитивний, так і негативний бік кожного процесу;
дбайте про згуртованість колективу, уникайте агресивної конкуренції між учнями, адже вона посилює емоційний дискомфорт;
якщо ви помічаєте ознаки залежності у свого учня, обговоріть це з батьками, шкільним психологом, з самим учнем – спільними зусиллями знайдіть корінь проблеми.

Спеціалісти рекомендують батькам використовувати такі стратегії для профілактики розвитку комп’ютерної залежності:

1. Показувати особистий позитивний приклад. Важливо, щоб слова не розходилися з ділом. І якщо батько дозволяє синові грати за комп’ютером не більше години в день, то й сам він не повинен грати за три-чотири години.

2. Обмежити час роботи з комп’ютером, пояснивши, що комп’ютер — не право, а привілей, тому спілкування з ним підлягає контролю з боку батьків. Різко забороняти працювати на комп’ютері не можна. Якщо дитина схильна до комп’ютерної залежності, він може проводити за комп’ютером дві години на будній день і три — у вихідний. Обов’язково з перервами.

3. Запропонувати інші можливості проведення часу. Можна скласти список справ, якими можна зайнятися у вільний час. Бажано, щоб в списку були спільні заняття (походи в кіно, на природу, ігра в шахи і т. д.).

4. Використовувати комп’ютер як елемент ефективного виховання, в якості заохочення (наприклад, за правильно і вчасно зроблене домашнє завдання, прибирання квартири і т. Д.).

5. Звертати увагу на ігри, в які грають діти, так як деякі з них можуть стати причиною безсоння, дратівливості, агресивності, специфічних страхів.

6. Обговорювати гри разом з дитиною. Віддавати перевагу розвиваючим іграм. Вкрай важливо навчити дитину критично ставитися до комп’ютерних ігор, показувати, що це дуже мала частина доступних розваг, що життя набагато різноманітніше, що гра не замінить спілкування.

7. У випадках, якщо батьки самостійно не можуть впоратися з проблемою, звертатися до психологів, в спеціалізовані центри.

Перші ознаки залежної поведінки від комп’ютера

1. Нав’язливе бажання діяльності за комп’ютером.

2. Постійне очікування наступної роботи за комп’ютером.

3. Скарги оточуючих те, що людина проводить занадто багато часу за комп’ютером.

4. Скарги оточуючих те, що людина витрачає занадто багато грошей на Інтернет, на роботу за комп’ютером.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, батьків інших дітей.
Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь час вона може розраховувати на вашу підтримку.